Багата на велике і величне, трагічне і героїчне, наша історія все ж таки не має достатньо подій, які б так глибоко формували обличчя нації і так докорінно змінювали стиль її боротьби за визволення. З бойових актів одиниць і невеликих груп, яким співчував і яких підтримував увесь український народ, з духовно-моральної думки народу, ворожої до окупантів України, виросла збройна сила останнього 80-ти річчя - Українська Повстанська Армія, армія всього народу, всієї соборної України. Шістдесят років тому молода генерація України мала зробити великий вибір, велику дилему: підняти боротьбу на два фронти, проти двох найбільших тоді мілітарних потуг світу - Німеччини і Росії або впокоритися перед однією з них і йти з дияволом проти Антихриста.
УПА стала до боротьби за великі ідеали народу, за незалежність, свободу, правду і справедливість, за Бога і Батьківщину, проти рабства, тиранії, кривди, брехні і злоби… Вона стала на захист народу в кожному відношенні; вона повела за собою народні маси, пов'язуючи боротьбу проти сучасних кривд і несправедливості з образом великого майбутнього України.
УПА тотально заперечувала обидві ворожі сили в Україні і не пристосовувала себе за ніяких умов до жодної з них; "співіснування" УПА з Німеччиною і Росією було на полі бою, де рокотали кулемети, падали наші і окупантські вояки.
З точки зору зовнішньої політики український народ розпочав двофронтову національно-визвольну війну - проти німецьких гітлерівців, що криваво знищили Українську державу, відновлену актом 30 червня 1941 року і проти безбожних московських більшовиків, довоєнних і післявоєнних окупантів України, котрі до краю наповнили тюрми НКВД кров'ю українських громадян по звірячому знущаючись із людей.
|
